Нечуй-Левицький І. Вибрані твори / Іван Нечуй-Левицький; передмова Задорожної С.В.- К.: Шанс, 2013. –  720с. –  (Серія «Шкільна бібліотека»). – ISBN 978-966-2202-24-3

Видання містить твори Івана Нечуй-Левицького: « Дві московки», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Хмари».

Повість "Дві московки" вважається одним з найдраматичніших творів автора, одним з небагатьох, що змальовує нещасливу долю українських жінок-селянок.

В центрі повісті – дві зовсім протилежних жіночі постаті. Ганна і Марина – дівчата з одного села, одного соціального рівня.

Також їх поєднує те, що вони обидві кохають Василя, доброго українського парубка, що недавно повернувся з солдатів. Василь обирає собі за дружину Ганну, але незважаючи на палке кохання, подружжя не можна назвати щасливим.

Тяжкі соціальні умови і солдатчина забирають у Ганни не тільки чоловіка, а й сина.

Доля Марини складається по-іншому, але вона не менш трагічна.

«Мико́ла Дже́ря» — соціально-побутова повість І. Нечуя-Левицького., присвячена Миколі Лисенку.Контраст між покликанням людини до чогось високого та її щоденним життям, яке руйнує такі прагнення. Історія присвячена хлопцю на ім'я Микола Джеря, котрий був гордістю своїх батьків у юності, а в старості став зовсім «чужим чоловіком». Що сталося?

«Кайдаше́ва сім'я́» — реалістична соціально-побутова повість, написана 1878 року. У творі на матеріалі повсякденного життя селянства розкриваються деякі риси вдачі українського народу, його індивідуалізм, прагнення жити окремим, самостійним життям. Головна думка повісті — це показ буденних ситуацій, у яких відбувається змізеріння людської душі, зумовлене постійною залежністю людей від матеріальних нестатків. Духовна роз'єднаність зумовлена відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Це отруює життя і батьків, і їхніх синів та невісток.

Роман „Хмари” розкриває перед нами життя двох поколінь і двох сімей. Це цікавий життєпис представників української інтелігенції, які працювали заради однієї мети, але не змогли „розвіяти хмари”, що нависли над українським народом у вигляді тотальної русифікації і заборони правди. Розробляючи головну ідею твору, автор хотів показати, що українська література – це не лише повісті й оповідання про селянське життя, що в українському суспільстві повинна існувати верства інтелігенції і література про інтелігенцію. Нагальні проблеми соціально-політичного характеру розбавляються лінією про кохання, яка гармонійно вплітається в основний сюжет і робить роман цікавим для широкого кола читачів.