У 1884 році  на сторінках львівського двотижневика «Зоря» з’явилися вірші «Конвалія» і «Сафо», підписані дуже промовисто: Леся Українка. Тільки небагатьом було відомо тоді, що автор їх – тринадцятилітня дівчинка з Волині Лариса Косач.

Піклування батьків – перших наставників – дало свої добрі наслідки уже в ранньому дитинстві. Могутня творча індивідуальність Лесі Українки сформувалась в родині високого інтелекту. В цій родині звучало рідне українське слово і задушевна пісня, панував дух прадавньої історії і глибока повага до свого національного кореня. Всі члени сім’ї палко любили свою землю, народ, Україну. У родині читали українські книжки, щороку відзначали шевченківське свято.                       Батько Лесі був освіченою людиною, особливо мав охоту  до математики, історії, словесності. Багато читав і мав надзвичайну пам'ять усе життя. З усіх шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею. Однаково були лагідні та добрі безмежно, обоє надзвичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. І батько й Леся, були одинаково делікатними з людьми, вони високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини. З дітьми ж батько був завжди ласкавий і ніжний, так само поводилась і Леся. Хто шанує Лесину пам'ять, той повинен віддати належну пошану і пам'яті її найщирішого, найкращого приятеля-друга, пам'яті її батька, що за все своє життя не поклав і марної стеблинки поперек Лесиної дороги, а навпаки, як тільки міг і вмів, промітав тую дорогу для неї. А коли Леся почала хворіти, Петро Антонович з такою лагідністю і дбайливістю ставився до неї, так піклувався про неї, що, здається, радий був би «небо прихилити, зорями вкрити». Петро Антонович завжди з особливою ніжністю ставився до Лесі. Не матір, письменниця Олена Пчілка, а батько першим помітив неабияке поетичне обдарування дочки, її вольовий характер. Він заохочував Лесю до писання, допомагав їй коштами. 

Приклад матері був найбільшим виховним стимулом. Яскрава     зірка української культури, поетеса, прозаїк, драматург, перекладач, критик, публіцист, етнограф, фольклорист, журналістка, редактор, видавець, педагог, мати Лесі Українки – Олена Пчілка. З матір’ю Леся Українка контактувалася в літературній роботі, адже обидві працювали в галузі українського письменництва.  Мати навчила п’ятилітню доньку писати. Леся написала першого в житті листа. Адресувала його Драгомановим.
Леся Українка не вчилася в жодному навчальному закладі. Батьки та здорове оточення     заклали в ній надійний фундамент для зведення «будинку знань». Дівчинка рано визначилася зі своїми вподобаннями. Вона свідомо сконцентрувала увагу на мовах, літературі, історії релігій та народів. Шляхом самоосвіти Леся Українка піднялася до рівня найосвіченіших мужів свого часу. І в цьому, насамперед, заслуга її матері.   

Високо в небі сяють ясні зорі. Вони щасливі, бо бачать усе на світі. Незмірні морські глибини, які криють у собі безліч таємниць. Але вища та глибша над усе - людська мрія, бо вона здатна осягнути у найвищі висоти, поринути в загадкові глибини, проникнути у найбільші таємниці Всесвіту. Ось такою мрійницею народилася Леся Українка. Незважаючи на своє кволе здоров'я, вона мріяла про досягнення миру й справедливості, гармонії в людському суспільстві. У багатьох її віршах повторюються два слова: крила і пісня. Може бути від того, що найдужчою мрією її завжди було злетіти, переборюючи окови слабкого тіла.