Сьогодні 29 вересня Україна і весь світ вшановує пам’ять жертв Бабиного Яру. 80 років тому в Києві в Бабиному Яру розстріляли понад 33 тисячі мирних людей. 

Територія, яка нині називається Бабиним Яром у Києві, має декілька версій назви, так  вперше згадується в 1401 році. За історичною версією на цьому місці тоді стояв шинок, його господиня, баба-шинкарка, продала ці землі домініканському монастирю. До нас дійшла ще й друга легенда в якій розповідається про те, що колись давно в цій місцевості жив воєвода на прізвисько Бабій, тому його прізвиськом назвали яр. Треті вважають, що яр одержав назву тому, що жінки збирали там дрова та гриби.

«Це, — згадував очевидець Анатолій Кузнєцов, — був величезний, можна навіть сказати, величний яр – глибокий і широкий, як гірська ущелина. На одному краю його крикнеш – на іншому ледве почують. Він лежав між трьома київськими районами: Лук’янівкою, Куренівкою та Сирцем, оточений кладовищами, гаями й городами. Дном його завжди протікав дуже симпатичний чистий струмочок».

Нині ця назва насамперед нагадує про найжахливіші події доби нацистської окупації Києва. Ця місцевість і  те, що відбулося у Бабиному Яру, увійшло в історію як одна з наймасовіших акцій знищення мирного населення в ході Другої світової війни. Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр.

Злочини в Бабиному Яру перевершили всі відомі до цього часу трагедії. Загалом за 2 роки окупації нацисти стратили в Бабиному Яру до100 тис. людей. Розстрілювали майже кожний день. Гинули люди різних національностей: євреї, українці, роми, росіяни. Розстрілювали українських націоналістів, підпільників, радянських військовополонених і навіть пацієнтів психіатричної лікарні, яка знаходилась поруч, та  всіх інших кого окупанти вважали ворогами або ж "просто зайвими".

Найтрагічнішими стали 29–30 вересня 1941 року.

19 вересня 1941-го збройні сили нацистської Німеччини увійшли до Києва. Понад чверть мешканців міста, на той  час, становили євреї. Вони відігравали важливу роль в житті міста, адже серед них була значна кількість лікарів, вчителів, діячів культури, інженерів та інших представників інтелігенції. Нацисти одразу встановили жорстокий окупаційний режим. Так, українців окупанти вважали людьми другого сорту, а євреїв та ромів взагалі позбавили будь-яких прав.

Навмисне знищення євреїв за те, що вони євреї, під час Другої світової війни дістало назву Голокост.

Опівдні 24 вересня на Хрещатику пролунав потужний вибух. За ним відбувалися нові й нові. Швидко розпочалася пожежа, що охопила майже весь центр Києва. Загалом тоді загинули до 300 німців. Пожежа тривала декілька днів. Провину за цю диверсію окупаційна влада поклала на євреїв та вирішила всіх їх стратити.

28 вересня по місту були розклеєні оголошення. Вони містили наказ євреям зібратися наступного дня о 8 годині ранку неподалік Бабиного Яру. З собою треба було взяти документи, гроші, цінні речі, теплий одяг. Водночас поширилася чутка, що євреїв збирали для переселення. Зі своїх помешкань вони виходили ще затемна, щоб опинитися раніше біля потягу і зайняти місця.

29 вересня о 4 годині ранку солдати німецької військової поліції почали оточувати вулиці, якими мали йти їхні жертви, а також сам Бабин Яр. Нацисти організували справжній конвеєр смерті. Були чітко розподілені завдання: хто реєструє жертв, хто супроводжує їх до місця страти, хто стріляє, хто споряджає зброю.

Євреїв заганяли до Бабиного Яру групами. Безпосередньо перед розстрілом їх примушували зняти взуття і верхній одяг або ж і повністю роздягнутися. Тих, хто робив це повільно, били.

Постріли лунали весь день.

Так за два дні, 29 і 30 вересня 1941 року, на околиці Києва розстріляли 33 771 людину. Загалом у 1941–43 роках у Києві від рук нацистів загинуло до 100 тисяч мешканців міста та військовополонених.

Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. Гітлерівці вбивали євреїв і до Бабиного Яру. Проте саме Київ став першим у Європі містом, де знищили всю єврейську громаду.

І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр — це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів.

Тисячі людей залишилися в живих завдяки небайдужій та насправді людяній позиції неєврейського населення. Україна займає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу, які з ризиком для власного життя та життя своїх рідних, дітей рятували євреїв від нацистського геноциду. Подвиг цих українців є прикладом справжнього героїзму, важливим моральним уроком історії Голокосту.

Джерело