23:24 15 жовтня 1814 - народився Михайло Лєрмонтов, російський поет (Герой нашего времени) | |
 Михайло
Лєрмонтов(1814-1841) «Велика, превелика радість» —таким було враження Тараса Шевченка від знайомства з поезією Лєрмонтова. Михайла Лєрмонтова недаремно порівнюють із Пушкіним. Такий же геніальний, як і його старший сучасник, він став його правонаступником, новим володарем дум свого покоління. Геніальні російські поети, втім, не були між собою схожими. Російський письменник «срібного віку» Дмитро Мережковський писав: «Пушкін — денне, Лєрмонтов — нічне світило російської поезії. Вся вона між ними коливається, як між двома полюсами — спогляданням і дією. Споглядання, відсторонення від дії для Пушкіна — порятунок, для Лєрмонтова — загибель поета...» Якщо пафос пушкінської поезії вражає сонячними барвами оптимізму, янгольської листоти, душевної рівноваги та^покою, то лермон-товська поезія асоціюється з місячним сяйвом нічної стихії, яка навіює почуття трагічної самотності, песимізму, зневіри. На вустах героїв Лєрмонтова грає вічна усмішка диявольської непокори, улюблений образ поета — бунтівний демон, володар ночі, самотній вигнанець, чимось схожий на нього самого. «Демоном російської літератури» називав Лєрмонтова Федір Достоєвський. Віхи життя. Михайло Юрійович Лєрмонтов народився у жовтні 1814 р. в Москві, в родині капітана Юрія Петровича Лєрмонтова і Марії Михайлівни Арсеньєвої. Дитячі роки провів у маєтку бабусі в селі Тархани Пензенської губернії. Після смерті матері Лєрмонтова його батько через сімейні чвари змушений був залишити сина на виховання бабусі Єлизаветі Олексіївні Арсеньєвій, яка належала до відомого російського роду Столипіних. Бабуся дуже любила внука, дбала про його здоров'я, освіту, розваги. Коли він підріс, вони переїхали до Москви. В Москві Михайло вступає до Благородного пансіону при Московському університеті, де згодом продовжує навчання вже як студент морально-політичного відділу (факультету). Провчитись неповні два роки, Лєрмонтов залишив університет, переїхав з бабусею до Петербурга і вступив у Школу гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів. Після закінчення цієї школи Лєрмонтов отримує офіцерське звання корнета і призначення на службу в Гусарський полк. Незалежність поглядів, опозиційна налаштованість молодого поета до політики, яку проводив царський уряд, вилилися в гостре зіткнення Лєрмонтова з самодержавним деспотизмом. Уже наступного дня після фатальної для Пушкіна дуелі з Дантесом, коли поширилися чутки про смерть Пушкіна, Лєрмонтов пише вірш «Смерть Поета», в якому гнівно звинувачує світське оточення Пушкіна в загибелі поета. Вірш відразу став відомим і, за спогадами одного із сучасників Лєрмонтова, «переписувався десятками тисяч примірників, перечитувався і вивчався напам'ять усіма». Лермонтовський вірш царські урядовці сприйняли як «заклик до революції», а самого поета після короткочасного утримання під арештом відправили на Кавказ. Розпочалося перше кавказьке заслання поета, яке, втім, не було довгим, оскільки, завдяки клопотанням бабусі та знайомих, Лєрмонтов уже через рік повернувся до Петербурга і продовжив службу в гвардії. 1838—1841 рр. були роками його літературної слави. Лєрмонтова визнали поетичним спадкоємцем Пушкіна. У 1840 р. на балу в графині Лаваль Лєрмонтов посварився з сином французького посла Ернестом Варантом (який, як і поет, був закоханий у княгиню Марію Щербатову), внаслідок чого між ними відбулася дуель. І хоча для жодного з супротивників вона не мала серйозних наслідків (Лєрмонтов відбувся невеличкою подряпиною нижче ліктя), цар Микола І, який вже давно був розлючений свободолюбними настроями поета і його незалежною поведінкою, скористався цим інцидентом. Поета знову відправляють на Кавказ із суворим приписом відбувати службу в частинах, які безпосередньо задіяні у військових операціях. На початку лютого 1841 р., отримавши двомісячну відпустку, Лєрмонтов приїжджає в Петербург, сподіваючись добитися відставки і залишитися в столиці. Натомість йому було наказано впродовж 48 годин залишити Петербург і відбути до місця своєї кавказької служби. Дорогою назад Лєрмонтов дістав дозвіл ненадовго затриматися для лікування на мінеральних водах у П'ятигорську. Саме ця затримка виявилася для поета фатальною. У П'ятигорську він зустрівся зі своїм товаришем зі школи юнкерів відставним майором Мартиновим. На одному з вечорів у п'ятигорській родині Верзиліних Мартинов образився на черговий жарт Лєрмонтова. 15 (27) липня 1841 р. біля підніжжя гори Машук між Мартиновим і Лєрмонтовим відбулася дуель, під час якої поета було вбито. На той момент йому виповнилось лише 26 років. Дізнавшись про загибель Лєрмонтова, В. Бєлінський писав, що це непоправна втрата для російської літератури: «Його життя було приречене промайнути блискучим метеором, залишивши після себе довгий слід дивовижного світла, і — зникнути в усій своїй красі». | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |