Із дитинства Гриць Квітка мав слабке здоров’я. Та ще й годувальниця необережно повелася із ячмінем на оці у малого, тому воно втратило зір. Однак сталося диво: зір повернувся під час прощі в Озерянській Богородичній пустині (під Харковом).

Таке містичне зцілення чудотворною іконою стало причиною навернення Квітки до фанатичного християнства, він з юних літ хотів стати ченцем, у той час, як його рідний брат Андрій мріяв про губернаторство. Наміри Гриця батько серйозно не сприйняв, і отримати письмовий дозвіл на чернецтво від родини хлопець зміг тільки, коли доріс до 29 років. Після батькової смерті Григорій зрікся своєї частки спадку на користь брата, щоби посприяти його кар’єрі. Зрештою, так і сталося – Андрій перетворився на найбільшого харківського магната. Уявити собі це можна з такої деталі: друкарня Харківського університету видала довідник «Каталог рослин саду пана предводителя дворянства Андрія Федоровича Квітки». А от у Грицька життя склалося інакше, ніж мріялось.

Послушництво Григорія Квітки не тривало довго. Бо було нудним. Не рятувало навіть фортепіано, що стояло в його келії. І Квітка покинув обитель через «виниклі обставини», які він волів не називати в монастирі. Невже жінки? Ну як це може бути? Людина, що колись писала у листі «жінок люблю як людей, а не як жінок» та «не хочу ризикувати власним спокоєм», закохалася? Біографи кажуть, що так. І жінка була не одна. Достеменно відомо, що Квітка був закоханий у примадонну харківського театру Тетяну Гнатівну Пряженківську, у яку згодом закохався інший чоловік, важливий для нашої літератури, і всього на 9 років старший за Квітку – Іван Котляревський. Пізніше у кабінеті Квітки на пам’ять про події його молодих літ, на столі стояла чорнильниця у вигляді ченця-пустельника зі снопом на плечах, з якого виглядали ніжки селянки.

Але не одними жінками жив Григорій Федорович. Різноманітні захоплення майбутнього письменника стали приводом до того, що засновник Харківського університету Василь Каразін адресував йому епіграму: «Был монахом, был актером, / Был поэтом, был танцором!». Ну, якщо серйозно, Квітка, окрім чернецтва, ще працював директором танцювального клубу, опікувався харківським театром, а також заснував Харківський інститут шляхетних панянок. Там, в інституті, і знайшов собі дружину. 

Після знайомства із вчителькою з інституту швидко спалахнув пристрасний роман, в результаті якого 40-річний Квітка одружився на 18-річній вчительці Анні Григорівні Вульф. За спогадами племінника, Валер’яна Андрійовича Квітки, ця жінка була «розумна, освічена, але некрасива, вихована згідно з правилами суворої моральності, цілковита пуританка, характеру твердого й замкнутого». Зате Анна Григорівна дуже любила літературу, цікавилася новинками і змогла пробудити талант чоловіка, який на той час ще не був письменником. Писати Квітка почав майже у 50 років, а дружина дуже цінувала талант чоловіка. До речі, Основ’яненком Квітка став аж у 54 роки, коли підписав цим прізвищем «Супліку на пана іздателя», що вказувало на географічну прив’язаність автора до рідних Основ.

Не всі рідні шанували його літературні вправи, як це робила молода дружина. Коли письменник 1816 року під псевдо Фалалей Повінухін надрукував свої гумористичні фейлетони в журналі «Украинский вестник», брат вважав це соромом для спадкоємця поважного роду. Натомість чужа людина, головний редактор журналу «Современник», Петро Плетньов взявся допомагати талановитому дебютанту. Якось письменник поскаржився, що витрачає багато часу, щоб добиратися до роботи, і Плетньов подарував йому карету (усе одно, що зараз – автомобіль). Окрім того, Плетньов купував для дружини Григорія Федоровича рукавички, капелюшки, комірці – усе це в рахунок авторських гонорарів. Якось у листі Квітка попросив його купити манто із хутра, яке докладно описав. Але Плетньов прислав дружині шубу, яка коштувала значно дорожче, ніж надрукована повість. Натомість від Квітки головний редактор просив дотримуватися ексклюзивності – писати тільки для «Современника». Проте літератор порушував домовленість і друкувався там, де добре платили. І на це були свої причини: після чергового шлюбу брат Андрій припинив давати гроші Григорію, бо нова дружина селянського походження не схвалювала контактів із «сумнівним» письменником, тож гребувати заробітком останньому не випадало.

 За 25 років творчої праці Квітка-Основ’яненко написав російською та українською мовами майже 80 творів різних жанрів: фейлетони, листи, комедії, оповідання, романи, історично-художні нариси, літературно-публіцистичні статті.

Підтвердженням Квітчиного успіху були захоплені відгуки читачів і преси. «Ми не спроможні висловити тієї насолоди, з якою прочитали її («Марусю»). Загальне захоплення публіки, одностайні похвали всіх журналів цілком виправдовують враження, яке справила на нас ця чудова повість» – писали рецензенти. І навіть той самий В.Бєлінський відгукнувся досить схвально рецензію, щоправда, трошки покритикувавши Квітку за сентименталізм, який вважав застарілим.  У підручниках тепер пишуть: ««Маруся» — перша україномовна повість нової української літератури». Однак Квітка-Основ’яненко це усвідомлював за життя, говорячи, що найкращою епітафією йому можуть бути слова: «Він написав Марусю!».

Після смерті Квітки дочка імператора Миколи І, княжна Ольга, яка разом із своєю сестрою Марією зачитувалася творами українського письменника, дала гроші на видання повного зібрання творів Григорія Квітки-Основ’яненка. Із його творчістю вона познайомилася за рекомендацією згаданого тут покровителя нашого письменника, редактора «Современника», Петра Плетньова.

Квітка-Основ’яненко, Г. Скорочені твори:

Конотопська відьма (варіант ІІ найкоротший) : [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим  доступу:  http://www.ukrlit.vn.ua/author/kvitka-osnovynenko.html - Загол. з екрану. – Мова: укр.

Квітка-Основ'яненко, Г. Сватання на Гончарівці читати: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим  доступу:  http://www.ukrlib.com.ua/books/printzip.php?id=62&bookid=3 - Загол. з екрану. – Мова: укр.

Квітка-Основ'яненко, Г. Козир-дівка: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим  доступу: http://www.e-reading.biz/chapter.php/1000054/0/Kvitka-Osnovyanenko_Grigoriy_-_Kozir-divka.html -   Загол. з екрану. – Мова: укр.  

Квітка-Основ'яненко, Г. Маруся читати повністю - Електрон. текст. – Режим  доступу: http://www.ukrlib.com.ua/books/printzip.php?id=62&bookid=1-   Загол. з екрану. – Мова: укр.

Квітка-Основ’яненко, Г. САЛДАЦЬКИЙ ПАТРЕТ: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим  доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/lib/kvitka-osnovynenko/wwh1j.html - Загол. з екрану. – Мова: укр.