Батько Свіфта не дожив до народження сина, мати через деякий час назавжди від'їжджає до Англії і Джонатана виховує його дядько, Годвін Свіфт, відомий дублінський адвокат. Свіфт здобув хорошу освіту - спочатку в школі  графства Кілкені (1673-1681), потім у дублінському Трініті-коледжі (1682-1688), де йому присудили ступінь бакалавра мистецтв у 1686 році.

Вибух насилля, що стався в Ірландії 1689 року, змусив Свіфта шукати притулок в Англії. До кінця того ж року Свіфт став секретарем сера Уільяма Темпла (сина знайомого матері, за іншими відомостями, її далекого родича), дипломата у відставці та літератора, який жив у маєтку Мур-Парк, у графстві Суррей.

У 1696 році письменник повертається до Мур-Парку, де пише сатиру "Битва книг". Твір був присвячений дискусії між прибічниками "давніх і нових книг", в якій на боці "давніх" брав участь і Темпл. Свіфт у сатирі виступає проти канонізації античної спадщини, але за його творче використання (передусім для подальшого розвитку сучасної англійської літератури).Саме тут, у Мур-Парку, починається самостійна поетична діяльність Свіфта. У 1692 року йому присуджують ступінь магістра мистецтв в Оксфорді. У 1695 році Свіфт був висвячений у сан священика англіканської церкви й упродовж наступного року служив у Кілруті, на півночі Ірландії. Опинившись у центрі релігійних чвар, Свіфт починає писати один з відомих сатиричних творів - памфлет "Казка бочки", робота над яким тривала кілька років. "Казка бочки" вийшла у світ 1704 року без вказівки на ім'я автора, зчинивши галас довкола себе. Свіфт зажив слави дотепника, після того як його авторство було розкрито. В образах трьох братів - Петра, Мартина й Джека - автор піддає нищівній критиці три гілки християнства - католицьку, англіканську та пуританську.

В січні 1699 помер покровитель, Вільям Темпл. Темпл був одним з тих небагатьох знайомих Свіфта, про кого він написав лише добрі слова. Свіфт займається пошуками нової посади, звертається до лондонських вельмож. Довгий час ці пошуки успіху не мали, але зате Свіфт близько познайомився з придворними звичаями.  

У 1699 року Свіфт переїздить до Ірландії, де отримує церковний прихід у Ларакорі. У 1702 році у дублінському Трініті-коледжі він здобуває ступінь доктора богослів'я.

У 1713 році Свіфт стає деканом собору Святого Патріка. У цей час він включається в активне політичне життя Ірландії, виступаючи за незалежність від Англії. У своєму творі «Листи сукнарів» Свіфт закликає до бойкоту англійських товарів: книга також була видана анонімно, що допомогло Свіфту уникнути покарання. Незважаючи на анонімність своїх книг, Джонатан Свіфт стає одним з найвідоміших людей Ірландії, неофіційним героєм і політичним лідером.

У 1726 році Свіфт видає "Подорожі Гуллівера” (під псевдонімом). Ця книга і досі є актуальним описом людських вдач і особливо – устрою суспільного життя.

Книга стала популярною і переводилася на багато мов ще за життя декана.

Останнє десятиліття творчої діяльності великого сатирика, було після виходу "Мандрів до різних країн світу Лемюеля Гулівера" (1726-1737) позначено великою активністю. Свіфт пише багато різних публіцистичних та сатиричних творів, серед яких не останнє місце належить памфлетам на ірландську тему. Виступи Свіфта на захист Ірландії, як і раніше, знаходять відгук у серцях людей і їх підтримку. Його обирають почесним громадянином Дубліна (1729). У цей період Свіфт пише багато поезій. Його вірші позначені тематичною різноманітністю. Провідним жанром віршів є політична сатира, як правило, пов'язана з Ірландією ("Клуб Легіон", 1736). Підсумок своєї творчої діяльності Свіфт підводить в одному з найбільш значущих своїх поетичних творів - "Віршах на смерть доктора Свіфта" (1731, видані 1738).

В останні роки Свіфт страждав від серйозного душевного розладу; в одному з листів він згадував «смертельну скорботу», що вбиває його тіло й душу. У 1742 році після інсульту Свіфт втратив мову і (частково) розумові здібності. Він не говорив і погано орієнтувався в дійсності. У день смерті він прийшов в себе і запитав: "Коли?”.

Свіфт помер 19 жовтня 1745 року в Дубліні. На його могилі вирізьблена складена ним епітафія:

"Тут покоїться тіло Джонатана Свіфта, доктора богослов'я, декана цього кафедрального собору, жорстоке обурення не може більше терзати його серце. Проходь, подорожній, і наслідуй, якщо зможеш, сміливого захисника свободи".

ОСНОВНІ ТВОРИ:"Казка про бочку" (1704),

"Битва книг" (1704),

"Мандри до різних країн світу Лемюеля Гулівера"(1721-1725).

Джерело:http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-2844C154E70BC/list-1709F679F27