Главная » Статьи » Новини

13 листопада 130 років від дня народження Остапа Вишні

Павло Михайлович Губенко народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля с. Грунь, що на Полтавщині (нині Охтирський р-н Сумської обл.).

Павлові не було і шести років, коли його віддали до сільської школи, а після її закінчення – до двокласної у м. Зінькові, звідки він вийшов із правом роботи поштово-телеграфним чиновником 14-го розряду. Але оскільки хлопчику йшов на той час лише тринадцятий рік, навчання його не завершилося. Мати повезла Павла до Києва у військово-фельдшерську школу, яку закінчив у 1907 р. Військовим фельдшером був направлений у 169-й піхотний полк у м. Києві і шість років відпрацьовував своє навчання. 1914 р. він звільнився зі служби і влаштувався на роботу до Київської залізничної лікарні. 

Працюючи в лікарні , старанно «налягав» на самоосвіту, склав екстерном іспити в гімназію і в 1917 р. вступив до Київського університету, однак скоро залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці.

Перший твір Павла Губенка – «Демократичні реформи Денікіна (фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» – побачив світ за підписом «П. Грунський» у кам`янець-подільській газеті «Народна воля» 2 листопада 1919 р. Тут було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921 р., коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочинається період його активної творчості і систематичних виступів в українській пресі. 1922-й став роком могутнього і стрімкого злету Остапа Вишні в українській гумористиці. До кінця двадцятих він був уже автором 23 книг фейлетонів, гуморесок, нарисів, які за чотири роки перевидавалися 42 рази, а збірник антирелігійних фейлетонів «Справи небесні» (1923) витримав аж шість перевидань.

Одна за одною виходять збірки письменника: «Кому веселе, а кому й сумне» (1924), «Реп`яшки» «Вишневі усмішки (сільські)» (1924), Вишневі усмішки кримські» (1925), «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села», «Українізуємось» (1926), «Вишневі усмішки кооперативні», «Вишневі усмішки театральні» (1927), «Ну й народ», «Вишневі усмішки закордонні» (1930); двома виданнями (1928 і 1930) побачило світ зібрання «Усмішок» у чотирьох томах.

З ким би не зустрічався Павло Михайлович, де б не бував – скрізь знаходив матеріал для своїх гуморесок. Так з`являлися «Усмішки»: сільські, київські, кримські, мисливські, театральні.

Впродовж довгих років письменник гранив свій винятковий гумористичний талант, перебуваючи на гребені життєвої хвилі, на вістрі політики – і саме це принесло йому нечувану популярність і неперебутню любов народу. Під його пером жанр українського фейлетона сягнув істинних висот художності. Може, в тому і полягає феномен Остапа Вишні, що, не думаючи про високі мистецькі цілі, він у суєті неспокійного газетного життя творив шедеври. Майстер пародії і шаржу із задоволенням маскувався під «простачка», від нього віяло тим казковим дурником, перед яким пасують і мудреці, і королі.

Остап Вишня провадив велику літературно-громадську роботу: брав участь у діяльності літературних об`єднань «Плуг» і «Гарт», разом із В. Блакитним організував і редагував журнал «Червоний перець», входив до оргкомітету Спілки письменників України і Всесоюзного оргкомітету. На початку 30-х рр. письменник був у зеніті слави. Якраз тоді почалися зміни у суспільстві. У пресі з`явилася перша «ластівка» – різко негативна оцінка творчості гумориста. 26 грудня 1933 р. найвідоміший український письменник того часу гуморист Остап Вишня був заарештований. Десять років провів в болотах на Півночі (Ухта, Комі АРСР, на руднику Еджит-Карта), страждаючи від тяжкої хвороби й маючи за «співучнів» карних злочинців. Ім`я його було піддане анафемі у пресі, книжки вилучено з бібліотек, дружину з малолітньою дочкою вислано за межі України.

У 1943 р. письменник несподівано опиняється на волі. Невідомо, з чийого наказу це було зроблено, але жорна репресій спинилися. Розпочинається другий період активної і плідної творчості. Його початок ознаменувала «Зенітка» – публікація в газеті «Радянська Україна», що обійшла всі фронти, часто звучала по радіо і відновила в читацькій свідомості призабуте за десятиліття ім`я народного гумориста-улюбленця. Хоч Павло Губенко був на волі, жилося йому не дуже затишно. Постійно перебував під наглядом агентів. Звичайно, все це позначалося на подальшій творчості. Лише 25 жовтня 1955 р. письменника реабілітували.

Але й після цього критики не давали спокою. Блискучий памфлет «Великомученик Остап Вишня» та фейлетон «Дозвольте помолитися» «просвітили» в редакційній статті газети «Правда». А потім розчихвостили його «безідейні» «Мисливські усмішки». Трагедія сатирика тієї епохи в тому й полягала, що він не йшов на компроміс зі своєю совістю і не міг писати про те, що дозволялось, а писав про злободенне, наболіле. Остап Вишня активно співпрацював з журналом «Перець», часто виступав перед читачами, одна за одною виходять його політичні памфлети та фейлетони: «Самостійна дірка» (1945), збірка гумору «Зенітка» (1947), «Весна-красна» (1949), «День і ніч» (1950), «Молоді будьмо» (1951), «Мудрість колгоспна» (1952), «А народ війни не хоче» (1953), «Діла наші і діла не наші» (1953), «Вибране» (1954), «Великі ростіть» (1955), «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», «Отак і пишу», «Нещасливе кохання» (1956), перекладає твори М. Гоголя, Я. Гашека, В. Маяковського, О`Генрі, О. Сухово-Кобиліна, А. Чехова, та ін. Його перу належить багато гумористичних творів для дітей. 1956 р. світ побачили твори письменника в двох томах. Його читали мільйони, його живий голос чули десятки тисяч. І до останніх днів письменник не поривав зв`язку зі своїми читачами. Ще за тиждень до смерті він виступав перед читачами в Каховці на Херсонщині.

28 вересня 1956 р невблаганна смерть раптово обірвала життя Остапа Вишня.

Тридцять п`ять років подарувала доля Остапу Вишні на творчу діяльність. З них третину випало прожити за колючим дротом. Інша людина назавжди втратила б здатність сміятися, але не він. Плідно працював, незважаючи на гостру критику та не дуже схвальні відгуки. Упродовж 1963-1965 рр. вийшло друком семитомне видання творів. Його усмішки передруковувались в українських виданнях США, Канади, Аргентини, Франції та інших країн. Памфлети і фейлетони гумориста перекладаються польською, болгарською та чеською мовами. Усмішка Остапа Вишні стала мистецькою цінністю на довгі часи. 

Категория: Новини | Добавил: [HoN]Accord (12.11.2019)
Просмотров: 239 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]