«Весняная сила в душі моїй грає… Я вийду сама проти бурі – і стану, – поміряєм силу!»

Волинська дівчина, Лариса Косач, прибравши собі, як символ і прапор, ім’я своєї вітчизни – Українка, мала серце, чуйніше туго натягнутої струни. Кожним словом, кожним променем думки поетеса прославляла рідну Україну, яку палко любила і за щастя якої вона по-своєму боролася. Характерною для Лесі Українки є та особливість, що обравши собі вірний шлях життя, вона твердою ходою йшла по ньому до поставленої мети.

• Нас захоплює і чарує духовна повнота Лесі Українки: почуття, розум, сила волі, життєдайний оптимізм, які спрямовані на щастя людям. Передчасна смерть обірвала її життя. Але до останніх його днів вона приносила на олтар народного щастя всі здібності, сили, щедрість і теплоту своєї гуманної душі.                

  Sol (Rondeau)

  Соловейковий спів навесні

  Ллється в гаю, в зеленім розмаю,

  Та пісень тих я чуть не здолаю,

  І весняні квітки запашні

  Не для мене розквітли у гаю, –

  Я не бачу весняного раю;

  Тії співи та квіти ясні,

  Наче казку дивну, пригадаю –

  У сні!..

  Вільні співи, гучні, голосні

  В ріднім краю я чути бажаю, –

  Чую скрізь голосіння сумні!

  Ох, невже в тобі, рідний мій краю,

  Тільки й чуються вільні пісні –

  У сні?