Будь-яка війна – це горе, кров і сльози, але на війні бувають і сльози радості, коли це страхіття закінчується. Чимало горя зазнали марганчани під час окупації міста фашистськими загарбниками. І скільки ж було радості коли Марганець було звільнено.

                6 лютого 2017року марганчани відзначатимуть 73–тю річницю визволення міста Марганця від нацистських окупантів.

                 Перейнятися подіями того часу нам допоможуть сторінки газет зі спогадами наших земляків.

                17 серпня 1941 року місто захопили  фашистські окупанти. 906 днів Марганець  був окупований, але не скорений. 

                З перших днів війни у місті був організований винищувальний батальйон, який увійшов до складу партизанського загону «Марганець», командиром якого був Клочко Микола Кирилович.

               Загарбники намагались якомога швидше відновити видобуток марганцевої руди і вивезти її до рейху, а потім почали вивозити у фашистське рабство юнаків та дівчат, дармову робочу силу.  Окупанти створили на рудниках табори військовополонених, силою терора примушували людей до каторжної праці. І навіть в таких складних обставинах марганчани не корилися окупантам. Робітники відмовлялися виконувати накази гітлерівців, зриваючи їхні плани. Гірники виводили з ладу механізми, затоплювали розробки і копальні. Непокора окупантам каралась смертною карою. За такі дії вони замордували  і розстріляли у Марганці більше тисячі людей.

              Велику допомогу надавали жінки, які перебували в партизанських загонах. Вони допомагали партизанам в проведенні диверсійних робіт, а в період облав на партизанський загін брали участь у бойових операціях з гітлерівцями нарівні з чоловіками.

             Врешті-решт чорні дні панування фашистів та їх пособників закінчилися. В ніч з 5 на 6 лютого 1944 року Марганець був звільнений військами 3-го Українського фронту. Вірніше не Марганець, а те , що від нього залишилось після господарювання окупантів. А залишилось дуже мало, бо всі найважливіші промислові об’єкти, більшість житлових будинків, дитячі садки, школи, лікарні були зруйновані.

Жителі сучасного Марганця свято шанують пам’ять загиблих за визволення міста, за свободу і незалежність Батьківщини. Їх іменами названі вулиці , зведено Меморіал пам’яті землякам, які згоріли в полум’ї війни.  Тут пам’ятають і про мирних громадян, жінок і дітей, які стали її жертвами.

Пам’ять про земляків-героїв житиме вічно в наших серцях і кликатиме нові покоління на подвиги в ім’я Батьківщини.

Джерело: КНИГА ПАМ'ЯТІ  УКРАЇНИ. Т.9. Дніпропетровська область: Жовті води, Марганець, Магдалинівський р-н, Межівський р-н.