Дитяча література з'явилася порівняно недавно. До середини 17 століття дітям в основному розповідали казки усно, або вони читали приблизно те ж, що і батьки, наприклад, байки. Але в основному коло дитячого читання зводилося до вивчення Біблії.

У 18 столітті діти читали вже такі знамениті сьогодні твори, як «Робінзон Крузо» Д. Дефо і «Подорожі Гуллівера» Дж. Свіфта, не менш популярними були збірники східних казок.

І тільки в 19 столітті вони змогли читати спеціально для них написані твори, зокрема - казки братів Грімм і Г.К. Андерсена. 

Біографія Андерсена теж нагадує казку. Він народився в родині черевичника та пралі. Його батьки - люди зовсім небагаті - нічого не могли дати малюкові, крім своєї безмежної любові і прізвища із закінченням на "сен», що вказувало на низьке походження. «З тих, чиє ім'я закінчується на " сен ", ніколи нічого не вийде путнього», - говорили багатії. У чотирнадцять років Андерсен покинув рідний дім і відправився в Копенгаген шукати щастя на підмостках сцени, але наполегливі спроби стати актором, танцюристом, співаком не привели до успіху. Андерсен не сумував і вирішив писати п'єси. Він був майже неписьменним, довелося піти вчитися в школу. У 17 років він сів за шкільну парту разом з другокласниками, в 22 роки - став студентом університету. Хіба міг хтось знати, що цей хлопчик стане королем? Великим і неперевершеним Королем казки! У 1833 році він отримав Королівську стипендію за свій внесок в літературу. На згадку про великого казкаря на батьківщині Андерсена на набережній Копенгагена встановили статую героїні його казки Русалочки, що стала символом міста.

У 1956 році з ініціативи Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги була заснована премія імені Х. К. Андерсена. Вона присуджується один раз на два роки. Для «дитячих» авторів ця премія - найпрестижніша міжнародна нагорода, її часто називають «Малою Нобелівською премією». Нагорода присуджується тільки живим письменникам і художникам. У 2016 році лауреатом премії став письменник Цао Веньcюань з Китаю.