26 квітня 1986 рік.

Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. Ось вже 28 років ця рана ятрить українську землю. Чорнобильська трагедія забрала життя багатьох людей, завдала школи мільйонам українців, а її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління.

Учні гімназії згадали  і вшанували не тільки пожежників. Всіх хто став на захист народу і землі України, хто брав участь у ліквідації аварії та будуванні захисної споруди-саркофага, який сховав залишки зруйнованого реактора. Це і робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, і працівники з інших станцій, що прийшли їм на допомогу. Це і водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. І льотчики гелікоптерів, з яких у воронку реактора закидали пісок. Це і шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент для саркофагу. Це і будівельники, що зводили сам саркофаг. Це й молоді хлопці — солдати нашої армії, яких засилали всюди, де не вистачало людських рук. І звичайно ж — це медичні працівники, які рятували тих же пожежників під час гасіння пожежі і вже після неї. Адже навіть знаходитись біля враженого такою великою дозою радіації було дуже небезпечно. 

Віртуальний екскурс в те далеке 26 квітня  організували  дітям під час години-спогаду "Дзвони Чорнобиля нагадують..." Серед учнів було організовано конкурс на краще декламування віршів  про Чорнобильську трагедію.

І дай Бог, щоб сьогоднішня молодь і майбутні покоління дізнавались про все це тільки зі спогадів, літератури та інших джерел інформації.

Таке не повинно повторитися…